Надрукувати Надіслати електронною поштою
Написав Administrator 04.06.2008
Діарея (Пронос)

Прискорене (понад 2 рази на доба) виділення рідких випорожнювань, пов'язане з прискореним проходженням вмісту кишечника унаслідок посилення його перистальтики, порушенням всмоктування води в товстому кишечнику і виділенням кишковою стінкою значної кількості запального секрету або транссудату. В більшості випадків проноси є симптомом гострого або хронічного коліту, ентерита.

Інфекційні проноси наголошуються при дизентерії, сальмонелезах, харчових токсикоінфекціях, вірусних хворобах (вірусна діарея), амебіазі і т.д. Аліментарні проноси можуть бути при неправильному живленні або при алергії до тих або інших харчових продуктів. Диспепсичні проноси спостерігаються при порушенні переварення харчових мас унаслідок секреторної недостатності шлунку, підшлункової залози печінки або недостатнього виділення тонкою кишкою деяких ферментів. Токсичні проноси супроводжують уремію, отруєння ртуттю, миш'яком. Медикаментозні проноси можуть бути слідством придушення фізіологічної флори кишечника, розвитку дисбактеріозу. Неврогенні проноси спостерігаються при порушенні нервової регуляції моторної діяльності кишечника (наприклад, проноси, що виникають під впливом хвилювання, страху). Частота стільця буває різною, випорожнювання - водянистими або кашкоподібними.

Характер випорожнювань залежить від захворювання. Так, при дизентерії кал має спочатку щільну консистенцію, потім стає рідким, мізерним, в ньому з'являються слиз і кров; при амебіазі - містить склоподібний слиз і кров, іноді кров просочує слиз і випорожнювання набувають вигляд малинового желе. При проносах можуть бути біль в животі, відчуття бурчання, переливання, здуття живота, тенезми. Легкі і нетривалі проноси мало відображаються на загальному стані хворих, важкі і хронічні приводять до виснаження, гіповітамінозу, виражених змін в органах. Для встановлення причини проносу проводять копрологічне і бактеріологічне дослідження.

Про тяжкість проносу можна судити по швидкості пасажу (просування) по кишечнику карболену (поява чорного забарвлення калу після прийому хворим карболену через 2-5 ч замість нормальних 20- 26 ч) або сульфату барія при рентгенологічному дослідженні. При підозрі на холеру, сапьмонелез, харчову токси-коінфекцію бальні підлягають негайній госпіталізації в інфекційне відділення.

Лікування: Hаправлено на усунення причини, що викликала пронос. Наприклад, при гіповітамінозі парентеральний вводять відповідні вітаміни, при ахилии шлунку призначають шлунковий сік або його замінники, при недостатності підшлункової залози - панкреатин або панзинорм, фестал і ін. При проносах, не пов'язаних з інфекцією, показана щадна дієта (обмеження вуглеводів, тугоплавких жирів тваринного походження), часте дробове живлення, ретельне пережовування їжі. Як симптоматичні засоби використовують карбонат кальцію, препарати вісмуту, танальбін; відвари з кори дуба, трави звіробою, кореневища змійовика, лапчатки або кровохлібки, плодів черемхи, настій чорниці, соплодій вільхи, кольорів ромашки, настоянку красавки і ін.
При проносах, обумовлених дисбактеріозом, призначають колібактерін, лактобактерин, біфікол, біфідумбактерин. Вірусна діарея придбаває в сучасній лікарській практиці особливу актуальність. У дітей провідним етіологічним чинником, що викликає гострий інфекційний пронос, стає ротавірус. Частіше за все ротавірусний пронос спостерігається у дітей до 2 років у вигляді спорадичних випадків; можливі епідемії ротавірусної інфекції, частіше взимку. У дорослих ротавирус рідко виявляється збудником гастроентериту і процес, ним викликаний, протікає стертий. Гострий пронос у дорослих частіше викликає вірус Norwolk.

Латентний період у ротавирусной інфекції - від одного до декількох днів. Початок вірусного гастроентериту гостре-со блювоти, у дітей вираженої; потім виникають пронос, а також загальні симптоми інфекції: головні болі, міалгії, лихоманка, але ці явища, як правило, помірно виражені. Болі в животі не характерні для вірусного гастроентериту. Набряк і запалення в стінці тонкої кишки, що викликаються вірусом, ведуть до порушення секреції і абсорбції рідини, багатої натрієм і калієм.

Пронос носить водний характер, що втрачається з проносом рідина містить мало білка, але багато солей. Ця картина нагадує секреторний пронос, що викликається холерним вібріоном або ентеротоксинами кишкової палички; він може привести до масивної втрати рідини, що перевищує у дорослого 1 л в годину. При вірусному проносі не страждає товста кишка і в стільці немає лейкоцитів, вірусний пронос у дорослих триває 1-З дня, у дітей - удвічі більше. Виражена дегідратація може загрожувати життю хворого. Терапія зводиться головним чином до заміщення втраченої рідини. Це заміщення може проводитися інфузійний,

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити